Світлана Рудзієвська
Прістаніште.....Я дізналася про нього від подружки ще в грудні 2022 і довго наважувалася їхати, поки в один «прекрасний» момент не вигоріла в Москві так, що втратила сенс життя. І ось з атмосфери, де вже звик думати, що ти один (або нас дуже мало), що світ ворожий і несправедливий, що ти безсилий проти зла і свавілля, я потрапила в притулок — світ добра, довіри і турботи. У дбайливі руки Андрія, який зустрів мене. Житло, продукти сім-карта, допомога в тур- бюро -все максимально продумано організаторами фонду. А далі — зустріч з тьютором, спілкування з психологом...
Перші дні ти просто не можеш повірити, що турбота про тебе, підтримка і щира увагу — це реальність, а не казка, що так буває! Пристаніште — це набагато більше, ніж шелтер. Це можливість зустріти цікавих чудових людей і познайомитися з тими, з ким Росії, особливо в багатолюдній метушливій Москві, навряд чи б колись зустрівся.
Прістаніште — не тільки дах і притулок-це справжнє спілкування, однодумність, дозвілля, Розвиток і можливість бувати на самих незвичайних заходах. Це спільна справа.
Спасибі величезне Світлані і Олександру Шмельовим за створення цього фонду, Андрію, Таї, Людмилі і дуже, дуже багатьом, хто підтримує життя в цьому будинку для всіх! Дух справжнього життя, для якого ми прийшли в цей світ.
Тут не відчуваєш себе на чужині, а ніби в новому будинку, де всі рідні. І так відчуваєш, навіть коли " вилетів з гнізда«, — дійсно, колишніх пристаніштнікiв не буває! Прістаніште — це люди, перебуваючи серед них, розумієш, що тут рятується майбутнє Росії.
Дякую за дружбу, яка перемагає війну. Дякую, що тут залишився шматочок мого життя і моєї душі. Їду, щоб взяти паузу і «перезавантажитися» з надією, що ні з ким не прощаюся назавжди...
З повагою, глибокою вдячністю, Світлана Рудзієвська