Кореспондент ‘Сибір.Реалії’ Андрій Новашов написав матеріал про те, чому в середині 2024 стали масово закриватися шелтер для релокантов з Росії. У матеріалі значне місце відводиться Pristanište – шелтеру, який не закрився.
Матеріал передрукувало видання ‘Теперішній час’. Наводимо уривок про Pristanište цілком.
‘Притулок’, Будва
У шелтер в чорногорській Будві, відкритого 5 березня 2022 року фондом ‘Притулок’ (pristanište в перекладі – ‘гавань’) для українців, білорусів і росіян, як і раніше, немає недоліку в постояльців, і його засновники навіть не думають про те, щоб шелтер закрити, розповіла спеціаліст фонду по зв’язках з громадськістю Яна Зубцова.
Самими першими мешканцями та адміністраторами шелтеру була сімейна пара з Харкова. Олександр і Діана – росіянин і українка. Через кілька днів після повномасштабного вторгнення вони поїхали до друзів в Молдову, де з ними зв’язалася виконавчий директор притулку Світлана Шмельова, яку Олександр знав по Московській школі громадянської освіти, і запропонувала приїхати в Чорногорію. Подружжя прийняли запрошення.
‘Я ‘Притулок’ фондом не називаю. Це співтовариство друзів, в якому відчуваєш себе вільно та безпечно. Ми стали першими мешканцями шелтер, і нам відразу хотілося чимось зайнятися. Зустрічали українських біженців і російських емігрантів, заселяли їх в кімнати. Закуповували продукти, допомагали новоприбулим сплатити туристичний збір. Пам’ятаю, з Краматорська велика родина з дітьми приїхала. Вони привезли на машині, що зуміли, а все інше залишилося в Краматорську, куди неможливо було повернутися. З Одеси дві сім’ї. З російського Бєлгорода журналістка. Вона просто морально не могла перебувати в рідному місті, який весь завішали ‘зэтами’, з якого запускали ракети по Україні’, – розповідає Діана про перших тижнях роботи ‘Притулку’.
Пізніше Діана разом з чоловіком переїхала до Німеччини, але продовжувала працювати SMM-менеджером ‘Притулку’.
Олексій, який жив до еміграції в Тюмені, зупинявся в ‘Притулок’ зовсім недавно – у червні 2024 року.
‘Я не активіст, звичайний інженер. Просто ще з 2014 року був проти війни, проти політики Путіна. На мітинги ходив, але не попадався. До порушення кримінальної справи у мене не було жодної адміністративки’, – розповідає Олексій.
За репости ‘Медузи’ і чотири коментаря в соцмережах проти нього порушили кримінальну справу за ‘військові фейки’. Спочатку відправили в СІЗО, потім перевели під домашній арешт, і в травні 2024 року Олексій зумів втекти з Росії. Два тижні прожив у Грузії і вирішив перебратися в Чорногорію.
‘Для нас, політичних, це зараз саме безпечне місце. В Грузії і в інших країнах пострадянського простору можуть переслідувати, навіть убити можуть. У Чорногорії таких прецедентів не було. І до Європи ближче. Я далі збираюся у Францію, сподіваюся отримати гуманітарну візу, – пояснює своє рішення Олексій.
Прилетівши в Чорногорію, він у той же день заселився в шелтер, з волонтерами якого попередньо списувався.
‘Це великий будинок. Там близько 20 квартир однокімнатних і двокімнатних. Я оселився один на верхньому поверсі під горищем. Кімната – можна сказати, готельний номер, де є все: ліжко, душ, туалет, кондиціонер, телевізор, інтернет і навіть холодильник з продуктами. На другий день через ‘Притулок’ знайшов роботу. Влаштувався автомеханіком в автосервіс, який сім років тому відкрили українці. Зарплата гідна, зняв собі квартиру біля моря. У мене у спілкуванні з українцями проблем немає. Вони знають, що я проти війни і підтримую Україну’, – каже Олексій.
‘Притулок’ – шелтер нетиповий, більше схожий на тризірковий готель, ніж на хостел. Приймають сім’ї. Заселяють навіть з домашніми тваринами. Але, як пояснює фахівець зі зв’язків з громадськістю Яна Зубцова, жити тут можна не більше двох тижнів і відбір претендентів досить строгий. Шелтер створювався і існує для тих, хто постраждав від війни. Пріоритет віддається українцям.
‘Не тільки біженцям, але й тим українцям, які не збираються надовго залишати свою країну, але приїжджають в наш шелтер, щоб просто два тижні поспати без бомб.
У багатьох росіян, які обрали країною релокації Чорногорію, є психологічний бар’єр: як я буду спілкуватися з українцями? Сама через це проходила. Чорногорія примиряє. Тут навіть на побутовому рівні росіяни можуть допомогти українським сім’ям, які опинилися у ще більш важкому становищі, ніж ми. Для багатьох росіян ця можливість мирного сусідства з українцями є дуже потужним якорем, щоб залишитися в Чорногорії’, – пояснює Яна.
Вона розповідає, що у ‘Притулку’ близько 400 волонтерів різної спрямованості: водії, які привозять нових постояльців з аеропорту, психологи, тьютори, які ‘ведуть’ сім’ї. Крім того, багато колишні мешканці ‘Притулку’ стали микроспонсорами шелтер. Невеликі, але щомісячні донати допомагають продовжувати роботу.
Повністю текст можна прочитати тут.
