З перших днів російської військової агресії проти України стало зрозуміло, що можливості державної допомоги українським біженцям у Чорногорії через низку причин дуже обмежені і її обсяг буде свідомо меншим, ніж в інших європейських країнах. Саме тоді з'явилася група російських, українських, чорногорських волонтерів, яка організувала прийом та розміщення українських біженців у Будві, які допомагають з їм реабілітацією та адаптацією.
Біженцям, які прибувають у країну, була потрібна базова підтримка — житло, продукти, мобільний зв'язок, ліки. Потрібно було дати їм тимчасовий притулок, можливість прийти до тями, озирнутися і вирішити, пересуватися далі до Європи чи залишатися в Чорногорії, шукати тут роботу, знімати житло, влаштовувати дітей до школи та дитячих садків.
Дуже швидко з'ясувалося, що тікають від війни не лише українці, а й росіяни та білоруси: деякі з них — від політичних переслідувань, що стали жорсткішими з початку війни, інші — через те, що не вважали за можливе залишатися в країні, яка веде несправедливу, загарбницьку війну.
Зрозуміло, неможливо ставити людей, які постраждали від бомбардувань, обстрілів, насильства, які втратили близьких, в один ряд з тими, хто добровільно залишив свою країну з політичних та моральних міркувань. Але для нас так само немислимо відмовляти у допомозі людям, які покинули свої роботи, житло, налагоджене життя і поїхали в нікуди, знаючи, що в очах усього світу вони є представниками країни-агресора.
Ми допомагаємо всім, хто втік від війни, розв'язаної Росією в Україні, незалежно від національності та громадянства, незалежно від того, гуманітарні вони біженці чи політичні.
Наша довгострокова стратегія — не разова допомога, а створення цілісної системи, що дозволяє біженцям поступово та повноцінно влитися у суспільство, сприйняти локальні цінності та отримати доступ до освіти та працевлаштування. Для нас принципово важливо допомогти вимушеним переселенцям набути можливості для розвитку та самореалізації.
Фонд не має значних iнвесторiв, кожну копійку на рахунку, і практично всю роботу виконують волонтери — не лише ті, хто вже жив у Чорногорії до початку війни. Значна частина волонтерів — це ті, хто пройшов через програми фонду, і тепер самі готові підтримувати нових біженців. Це дивовижна спільнота людей, які пережили страшну травму, але знайшли сили допомагати іншим. Волонтери — головна цінність та капітал фонду.
Ця війна закінчиться. Ми переконані, що рано чи пізно Росія визнає свою провину перед Україною, засудить скоєні нею військові злочини та виплатить репарації. Після цього двом сусіднім народам доведеться заліковувати рани, відновлювати зруйновані зв'язки, повертати взаємну довіру. Сьогодні це здається недосяжним, проте ми в Pristaniste щодня бачимо приклади того, як люди, яких свавілля російської влади зробило ворогами, опинившись поряд, стають близькими один до одного, стають одним цілим.
Ми віримо у народну дипломатію, ми віримо у допомогу конкретної людини конкретній людині.
Отже, основні принципи Pristaniste:
- Ми допомагаємо всім біженцям, які постраждали від війни в Україні, незалежно від національності, поєднуючи разову конкретну допомогу з довгостроковими програмами соціальної реабілітації та інтеграції;
- Ми робимо ставку на волонтерство як принцип добровільної та свідомої участі небайдужих людей у подоланні наслідків трагедії, що розгортається;
- Ми віримо у важливість збереження особистих зв'язків лише на рівні конкретних людей, сімей, вважаємо, що цi зв'язки стануть фундаментом відновлення відносин між країнами надалі.