Мы — фонд Pristanište,

Як виявилося, Пристанище стало для нас всіх домом, хай короткочасним, але де нас зустріли з теплими посмішками: мене українку зустріли росіяни Лена Сокіл, Наталя. Але ж я їхала від війни, яку затіяли росіяни.
Тут у Пристанищі росіяни, які також втікли, тільки не від війни, а від тих своїх росіян, які цю війну підтримують і вбивають нас, українців.
Я не знаю, скільки десятків років потрібно буде, щоб мир прийшов не тільки на нашу землю, але і в наші душі.
Як мені здається, що цьому має сприйняти цей прекрасно організований фонд "Пристанище".
Але і люди, які тут працють, вони так широ віддають своє тепло і частину своєї душі для українців і росіян однаково, вшановують наш спільний біль, і, зокрема, біль мого серця за тих безвинно вбитих дітей, матерів, солдатів, які вже скільки часу, місяців і днів, що тягнуться наче рік, і захищають нашу землю від орди.
Дуже дякую Пристанище за добре серце і поміч: Наталя, Олена і Артем.

Слава Україні!!!

Сердечно благодарим фонд "Пристанище", Наталью и Артёма. Спасибо Вам за Вашу человечность и доброту к нам!
Благодаря Вам мы набрались сил, пришло понимание, что да как, да и в целом отвлеклись от проблем, войны.
То, что Вы делаете, помогаете - очень важно! Большое дело!
Желаю Вам сил, легкости и таких же людей рядом!
Спасибо! Спасибо! Спасибо!

Одесситы